Третя серiя. Тевтонська навала

Ще півні не галасували,
ще темрява густіла щільно,--
в селі вже німці повставали
та шикувалися повільно.
Герр комендант оглянув шерег,
віддав наказ, нацупив плеєр,
й, сам на чолі, повів повз берег
загiн тевтонською "свинею".
Сто сім есесівців білявих,
сто сім богатирів арійских,
непереможних, мужніх, жвавих --
зразок найздатнішого війська.
Яка снага, яка постава!
Мов танк, іде могутня рота!
Таким війна -- лише забава,
а мирний час -- сама нудота.
Шик в лісі дещо розладнався.
Не видно, дідько, анічого.
І кожен вкупі намагався
триматись, щоб не вийшло злого.
Вайсмюллер йшов за GPS'ом --
щоб німці геть не загубились
(цей навігатор він в Одесі
придбав, китайський, фірми"Philips").
Вже незабаром і світанок,
крізь голі віти хмари мають.
Радіють фріци: партизани
і шансу жодного не мають.
Аж раптом -- що таке? -- зозуля
у хащі прокувала тричі.
Став спантеличений Вайсмюллер:
та здвідкіля ж зозуля в січні?!..
А в протилежнім боці лісу,
теж тричі, качка обізвалась.
Що то за чортовиння, вбіса?--
вже решта німців здивувалась.
Аж тут такий здійнявсь гармидер,
що вуха геть позакладало,--
реве віслюк, гарчать ведміді,
крук краче, півні загарлали,
скаженно мукають корови,
вип стогне, гуси репетують,
собаки брешуть, виють сови --
так бучно, ніби їх ґвалтують.
Від шуму німці-небораки --
безтямні та несамовиті:
хто навзнак впав, хто повза рака,
а хто розстрілює повітря.
Єдиний комендант у тямі
(в навушниках-бо плеєр слухав),
у гніві біга між бійцями,
й кричить накази їм у вуха.
Страшенний гомір з півгодини
тривав, в одночас -- зник раптово.
І впала тиша-павутина.
І сходить сонечко зимове...
*
(далі буде)

початок тут:
http://www.stihi.ru/2013/10/12/7326