Випускникам прощання з дитинством...

Весна, як ніколи, цьогоріч буяє,
Каштан своїм цвітом вас нині вітає,
П’янким ароматом чарує бузок,
А липа нашіптує безліч казок,
Медово акація вабить-п’янить,
Всі барви весни лиш для вас у цю мить!

 А ви, у святковий цей день, ще не знаєте,
 Що нині дитинство своє покидаєте...
 Дитинство, що з вами було від колиски,
 В дитячім садку заплітало вам кіски,
 По теплих калюжах босоніж бродило,
 Промінчиком лагідним вранці будило,
 На річці із вами воно засмагало,
 На ляльку нові платтячка надягало,
 До школи з портфелем за вами ходило, -
 Дитинство, що вас берегло і любило!

 Вже юність жагуча чекає на старт,
 Сьогодні ж - дитинство вруча атестат!
 У тім атестаті стоять не оцінки,
 У нім - ваші мрії дитячі і вчинки,
 В нім - підсумок перший початку життя -
 Дитинства - в яке вже нема вороття.

 Дитинство підійде до кожного й стане
 І в очі довірливо й ніжно загляне,
 І погляд той дивний струною озветься
 Десь там, в глибині, біля самого серця.

 "А ти пам’ятаєш? - спита воно тихо, -
 Як прагнув весь світ вберегти ти від лиха?
 Чи мрії, дитячі свої і сміливі,
 Про те, щоб на світі були всі щасливі?
 Рушай у чарівні й незвідані далі,
 Але збережи мрії ці і надалі!
 А смуток ти свій пам’ятаєш від того,
 Як скривдив підступно хтось сильний слабкого?
 Здоровим і сильним завжди, любий, будь,
 Але тих, хто слабший, не кривдь - не забудь!
 А ще пам’ятай, щоби там не було,
 Як серце твоє ненавиділо зло,
 Хоч добрих казок і скінчилась пора,
 Але завжди будь лиш на боці добра!"

 Отак тихо скаже і ніжно погляне
 Й серпанком нечутно назавжди розтане,
 Лиш зрідка дозволить про себе згадати
 Весняним, медово-п’янким, ароматом...

 Дитинство не сердиться й зла не тримає:
 Усе пробачає, все щиро прощає.
 І, навіть якщо про грішок якийсь знає,
 Лиш м’яко пожурить: "Ну, з ким не буває?.."

 Таке от дитинство: було і немає,
 А юність вирує, а юність чекає -
 Амбітна, азартна, гаряча, кипуча,
 Чарівна, незвідана й непосидюча!
 Що вам принесе - і сама ще не знає,
 Проте - не пробачить, вона - не прощає!
 Грішок, що невинним в цю пору здається,
 Трапляється, й в старості гірко озветься...

 Вам юність не скаже: "Ну, з ким не буває?..",
 Усе занотує і все пригадає!
 Лиш з тих за помилки вона не спитає,
 Хто з серцем і з совістю шлях свій звіряє!

 Ну що ж, в добру путь, розправляйте вітрила
 Й готові до злету свої юні крила,
 Й рушайте в дорогу, в своє майбуття,
 Будуйте прекрасне і світле життя,
 Творіть власну долю, плекайте, дерзайте!
 Та де б не були, завжди ви пам’ятайте,
 Що люблять і вічно вас будуть чекати
 З дитинства дві постаті - мама і тато...