Вiдгукнись

                ВІДГУКНИСЬ

                На війні афганській все бомбило -
                Штабелями воїни лежать,
                Та, нажаль, не станеться вже диво,
                Гірко мами плачуть, чайками ячать.
                Стеляться тумани над водою,
                Впала вже роса на береги,
                Виглядала мати свого сина,
                Все вдивлялась у курні шляхи.
                Синку рідний, мій ти прехороший,
                Я ж тебе чекатиму завжди.
                Не забудь стежиночки до хати,
                Синку рідний, де ж ти є, прийди.
                Повертайся любий, в дім батьківський,
                До родини й неньки повертай.
                Якщо тобі дуже буде важко,
                Не забудь за Бога й рідний край.
                А зозуля близько так кувала,
                Жалісно вона кує й кує,
                Та матуся нічого не знала,
                Де синок загинув і коли.
                Мама довго так чекала сина,
                Слізьми омивала береги,
                Та зозуля більше не кувала,
                Синку рідний, відгукнись, прийди!