Весенние мотивы

         ВЕСНЯНІ МОТИВИ

     Куй железо, пока горячо.
            Поговорка.
     Вздувайте горн и куйте смело,
     Пока железо горячо...
            Аркадий Коц.
     Ой бездумно у калини гілля
     Обіцяли із "журби" піднять -
     Гірш "як на сирітському весіллі"
     ВзЯлись  Край в "веселощі" кидать...,
     Доказали: "самостійність" - дикий
     Недолугий, вАдкий, хибний шлях;
     Слід Радянський - мудрий шлях, великий
     Відродить в містах і на полях.
            Леонід Цлолаймс.

Іде весна, всі неповторні весни
І схожі всі - тепло, розквІт несуть...
Несуть також... одним "яснІ чудесні..."
Події, інших в розпачі трясуть.

Такий вже світ "гуманно-соціальний" -
Ще й досі в небуття не посадив
Злочинців. Й "ложки дьогтю" зло-нахальні
Все труять лЮдських радощів меди.

Харцизтво дуже голову підняло,
Як недалеким, мяко кажучИ,
Країну Рад в розвал штовхнути вдалось -
Великий Шлях, Надії "замочить".

Та в сЯких-тАких сподіваннях люди,
В коханнях... зустрічають довші дні -
Красіє квіття, і пташня усюди
Щебече на зелених рун рядні.

Сіяч моменти ловить - поспішає
Весь ретязь справ весняних закінчить,
Бо ж як прогавиш що, чи не встигаєш...,
Не жде Земля - навколо Сонця мчить...

Мчить з року в рік, роки біжать невпинно...
Вже двадцять літ, як "розтрясли в трубу"
Союз... Дорослим стало покоління
Народжень в "самостійностй добу".

На голову йому - і безробіття,
Розпусти твань і бандитизм з "доби",
Хімічне "щастя" наркоти, страх, смІття
Нещирих слів з обіцянок "труби"...

Й на зваби закордонні із відчАю,
Не витримавши безробіття, бід...,
На заробітки в тугу попадають,
У рабства сексуальні, у розхід...

Земля мандрує - "в космосах літає" -
Міняяє пори - знов шумить весна...
Плин часу від Союзу віддаляє...
(Дай бог, щоб знову Ціль була ясна),

Де знали люди Що вони будують...
А нині: йти куди, що будувать? -
Жирує купка..., інші скрізь бідують -
Торби жебрацькі й "цілі" виживать.

Та й те страшне, що гасять часу плини
І спомини про більш гуманний лад, -
Така природа, й в ній така людина:
У памяті тьм"яніє - що назад...

Великий Жовтень "репетицій" після -
Поразки в п"ятий, в тім столітті, рік
(Літ через десять - ще не дуже пізно) -
Почав років Доби Нової лік...

А якби Він ще трохи запізнився,
Запал борні би охолов-"підгнив",
Розхитаний царизм, буржуй вкріпився б,
Народ в ярмі ще б тищі літ ходив.

Більшовиків велика в тім заслуга,
Що вдало-тонко уловили мить,
Аби царизм, у царстві недолугім,
Та капіталу хижаків зломить.

(В Туреччині, наприклад, при Кемалі,
Ряд змін народам у прогрес пройшли...
Та час збігав, хід Справ не розвивали,
І комуністам-лідерам... ввели

Вже й смертну кару (років через тридцять),
За мир... забороняли боротьбу...
Отож ловити гави не годиться,
Коли прогрес спускають у "трубу"...).

Навіює весна-красна: чим далі
Йти-плентатись в "системі виживань",
Тим менше шансів вийти із печалі
Все в низ і в низ шалених опускань.

Так, досвід є: можливо швидко й мирно
Систему - тіль... хай в кращу! - замінить,
Хай лине пісня, в сподіваннях лірних,
Що можна ще Союз наш відродить!..

А сонце мчить, у точності порядку,
З Землею-сателітом... І весна
Буя в зелених рЯднах "без оглядки"... -
І не байдУже, що "доба" сумна -

Журливая зійшла на Україну -
Невесело і у весняний день... -
Та є надія: Людський Розум спинить
Схід у "трубу". Відродження прийде!..