Сонет 56 Сонети Пана Шекспiра

СОНЕТИ ПАНА ШЕКСПІРА
(в перекладі Олександра Виженка)


56

Моя Любове, сили понови,
Щоб не сказали: апетит гостріший,
Який, хоч як харчами вдовольни,
Він знов попросить їсти чимскоріше. 

Хоча сьогодні був палкий бенкет
Очей, що упилися вкрай красою,
Моя Любове, не спиняй світ лет
І крилець духу не в’яжи нудьгою!

Мов океан, розлуку розглядай,
Що молодят розвів між берегами,
То й буде кожна зустріч, наче рай
З небесними блаженними дарами.

Або як зиму: чим вона лютіша,
Тим тепле літо втричі нам миліше.



СОНЕТИ ПАНА ШЕКСПІРА
(підрядковий переклад Артема Виженка)


56

Солодке кохання, понови свою силу, нехай навіть і не кажуть,
Що ти маєш бути не така гостра, як твій апетит,
Що сьогодні хоч і вгамовується завдяки годуванню,
Та завтра він посилюється до свого попереднього рівня.
Такою ж будь і ти, любове: хоч ти сьогодні і насичуєш
Свої голодні очі до того, що  вони починають злипатися від ситності,
Завтра споглядай знову і не вбивай
Того духу кохання вічною нудьгою.
Нехай цей сумний період буде неначе океан,
Котрий розділяє берега, на які новоодружені
Щоденно приходять, щоб коли вони побачать
Повернення Кохання, видовище могло бути ще благословеннішим;
Або ж назви це зимою, що, будучи сповнена клопоту,
Робить літо таким бажаним, утричі більш бажанішим, рідкіснішим.


№ 56
Sweet love, renew thy force, be it not said
Thy edge should blunter be than appetite,
Which but today by feeding is allayed,
Tomorrow sharpened in his former might.
So love be thou, although today thou fill
Thy hungry eyes, even till they wink with fulness,
To-morrow see again, and do not kill
The spirit of love, with a perpetual dulness:
Let this sad interim like the ocean be
Which parts the shore, where two contracted new
Come daily to the banks, that when they see:
Return of love, more blest may be the view;
Or call it winter, which being full of care,
Makes summer's welcome, thrice more wished, more rare.