Сонет 61 Сонети Пана Шекспiра

СОНЕТИ ПАНА ШЕКСПІРА
(в перекладі Олександра Виженка)


61

Чекаю сну. Чи не з твоєї волі
Твій образ не дає зімкнуть очей?
Чи ти бажаєш, щоб я був у колі
На тебе схожих звабливих тіней? 

Чи то душа твоя пустилась в мандри,
Долаючи вночі неблизьку путь,
Щоб свідчити можливий прояв зради
І ревністю до мене спалахнуть? 

О, ні! Твоя любов тих чар не має,
Щоб я не міг за ніч стулити вій.
Це я - чаклун! І серце сну не знає,
Бо ти у нім, а я - твій вартовий.

Допоки будемо ми порізно лягати,
Я мушу твої сни оберігати.



СОНЕТИ ПАНА ШЕКСПІРА
(підрядковий переклад Артема Виженка)


61

Чи це з твоєї волі твій образ не дає стулитися
Моїм важким повікам у цю стомливу ніч?
Чи то ти бажаєш, щоб мій сон було порушено,
У той час, як тіні, подібні до тебе, дратують мій зір?
Чи то твій дух, що був посланий тобою,
Щоб поцікавитися моїми вчинками,
Щоб дізнатися про мої соромні діяння та години відпочинку,
Та з ревністю безмежною викривати їх?
О ні! Хоч твоєї любові і багато, та вона не така велична,
Щоб позбавити мене сну - це заслуга мого кохання,
Моя власна справжня любов, що порушує мій відпочинок,
Зробивши мене твоїм охоронцем заради тебе назавжди.
За тобою наглядаю я, поки ти прокидаєшся десь в іншому місці,
Далеко від мене, занадто близько до інших.


№ 61
Is it thy will thy image should keep open
My heavy eyelids to the weary night?
Dost thou desire my slumbers should be broken,
While shadows like to thee do mock my sight?
Is it thy spirit that thou send'st from thee
So far from home into my deeds to pry,
To find out shames and idle hours in me,
The scope and tenure of thy jealousy?
O no, thy love, though much, is not so great,
It is my love that keeps mine eye awake,
Mine own true love that doth my rest defeat,
To play the watchman ever for thy sake.
For thee watch I, whilst thou dost wake elsewhere,
From me far off, with others all too near.