Сонет 60 Сонети Пана Шекспiра

СОНЕТИ ПАНА ШЕКСПІРА
(в перекладі Олександра Виженка)


60

Хвилини, наче хвилі-самогубці,
В минуле поспішають стрімголов.
Їх зупинить, утримати укупці
Не здатні ні молитва, ні любов.

Хвилини кожній долі є мірилом.
Народжене яскраво йде у зріст;
Час добіжить - і вже душа дозріла
У Вічності шукає інший зміст.

Час-повелитель юності дарує
Наснаги сік і сили через край,
І Він же, взявши серп, жнива лаштує…
«Сій і коси» - увесь його звичай.

Та все ж красу твою від тої косовиці
Мої врятують строфи-рятівниці.



СОНЕТИ ПАНА ШЕКСПІРА
(підрядковий переклад Артема Виженка)


60

Подібно до того, як хвилі прямують до скелястого берега,
Так само і наші хвилини поспішають до свого завершення,
Кожна з них міняється місцями зі своєю попередницею,
У послідовній штурханині всі вони проштовхуються уперед.
Як тільки людина народжується,
Вона починає повзти до зрілості, де її увінчують короною, 
На шляху до свого шляхетного бою вона починає потроху горбитись,
А потім Час, що подарував цей дар (життя), його руйнує.
Час пронизує пишне вбрання юності
І ставить карби на чолі краси,
Він харчується тими делікатесними природної правди,
І ніхто не мине Його удару косою, буде скошений, немов сніп.
Та все ж вірш мій, я сподіваюсь, житиме віками,
Прославляючи твою цінність, незважаючи на жорстоку руку Часу. 


№ 60
Like as the waves make towards the pebbled shore,
So do our minutes hasten to their end,
Each changing place with that which goes before,
In sequent toil all forwards do contend.
Nativity once in the main of light,
Crawls to maturity, wherewith being crowned,
Crooked eclipses 'gainst his glory fight,
And Time that gave, doth now his gift confound.
Time doth transfix the flourish set on youth,
And delves the parallels in beauty's brow,
Feeds on the rarities of nature's truth,
And nothing stands but for his scythe to mow.
And yet to times in hope my verse shall stand
Praising thy worth, despite his cruel hand.