Сонет 59 Сонети Пана Шекспiра

СОНЕТИ ПАНА ШЕКСПІРА
(в перекладі Олександра Виженка)


59

Якщо наш світ старого відбиття,
А наше око не підлегле зміні, -
Виходить, ми даруємо життя
Уже давно народженій дитині!

Якби в архіві розділу дійти,
Де сонце зріли п’ять століть тому,
І в старій книзі образ твій знайти,
Який красою бавив старину, -

Я б знав тоді, що й Кліо повіла
Нам про твою божественну будову.
Тож - майстер я? Чи й в прадідів була
Окриленість і витонченість слова?

Одначе, певен: в ті часи далечі
Уславлювали й менш вагомі речі.



СОНЕТИ ПАНА ШЕКСПІРА
(підрядковий переклад Артема Виженка)

59

Якщо немає нічого нового, а те, що існує,
Існувало і раніше, наскільки ж помиляється наш розум,
Котрий в творчих муках дає
Друге народження колишній дитині!
О, якби цей запис, споглядаючи минуле,
Хоч і за п’ятсот переходів сонця,
Показав би мені твоє зображення у якійсь прадавній книзі,
Написаній, як тільки думки було вперше передано письмовими символами,
Щоб міг я побачити, що може сказати старий світ
Про це диво - склад твоєї будови: 
Чи то нас було вдосконалено, чи то вони були кращі,
Або ж ця круговерть триватиме і далі.
О, я впевнений у тому, що уми попередніх днів
Із захопленням славили й гірші предмети.


№ 59
If there be nothing new, but that which is
Hath been before, how are our brains beguiled,
Which labouring for invention bear amis
The second burthen of a former child!
O that record could with a backward look,
Even of five hundred courses of the sun,
Show me your image in some antique book,
Since mind at first in character was done,
That I might see what the old world could say
To this composed wonder of your frame:
Whether we are mended, or whether better they,
Or whether revolution be the same.
O sure I am the wits of former days
To subjects worse have given admiring praise.