1 вересня...

Дитинство, школа... Кращі роки
Минули, наче й не було.
Книжки, улюблені уроки.
Моє улюблене село!

Знов вересень, йдуть наші діти
На перший дзвоник замість нас.
Маю за них тепер радіти!
За їхній гарний, світлий клас!

Клас... Український, історичний...
Аж тьохне серце коло них!
Німецький клас, математичний
Думок навіють знов сумних.

З портфелем доня, ніжну заздрість
До неї я відчула вмить.
Хоча б на трішки таку радість!
За парту б знову! Хоч на мить!

А ось учитель мій найкращий!
Набута мудрість у очах.
Ганяв, бувало, непутящих,
Та лиш добро в його словах!

Вчив мову ненчину любити,
І все шкільне наше буття.
Вчив поважати! Вчив нас жити!
Зростив найкращі почуття!

... М'яча ганяють у спортзалі,
Уже хтось крикнув: “Нічия!”
Он, дівчинка побігла далі,
Жалкую знов: чому не я?

Ох, ностальгія! Рідну школу
Навіки пам'ять збереже.
Вже не повернемось ніколи
В дитинство наше ми. Невже?

Ні! Повертають наші діти
На кожне свято раз-у-раз!
І далі будемо радіти
За кожен рік! За новий клас!