І вже завтра я почну не любити вівторки,
Не ховатимусь від правди в сигаретному диму,
Я перестану рахувати дати календарні
І не питатиму себе про минулу невесну.
У мені сотні тисяч зрадливих думок,
Незрозумілих навіть для себе самої,
І вже завтра я заварю каву міцну,
Малюватиму на вікні наші мрії з тобою.
І до завтра я забуду про сльози солоні,
Не читатиму до ночі перетертого Коельйо,
Більше не фарбуватиму нігті яскраво-червоним,
І, може, напишу ще декілька своїх невіршів.
Я засинатиму на цілу годину пізніше,
І вже завтра повірю у вічність твою,
Я тебе прошу: не відпускай мою руку,
Вічність - це довго, але наше завтра ще не прийшло.
вже завтра я почну не любити в вторки...
© Copyright: Инна Дудник, 2013
Свидетельство о публикации №113100907204
Свидетельство о публикации №113100907204
Рецензии