Може бути, я колись ще полюблю
Вже не тебе, а зовсім іншу.
Я всіх перелистаю, все стерплю
І я обов'язково, чуєш, ще раз полюблю.
І, може бути, я колись ще посміхнусь
Вже не тобі, а зовсім іншій,
Я музикою їй у відлунні одзовусь
І я обов'язково, чуєш, ще раз посміхнусь.
І, може бути, я колись ще полюблю:
Шукати посмішку твою у незнайомих,
Тонути в морі не твоїх очей,
Плакати про кожну ноту у твоїх запутаних промовах…
Так, може бути, я колись іще заплачу,
Не "зовсім іншій", а лише тобі одній:
Пізнавати тебе у кожному її русі,
Загадувати у кожній із моїх мрій.
Може бути, я колись ще полюблю,
Та так, як не любив, напевно, і ніколи,
Я літатиму, як птах в своїй тяжкій неволі,
Бо я не іншу, а тебе назавжди полюбив.
Може бути, я колись ще полюблю...
© Copyright: Инна Дудник, 2013
Свидетельство о публикации №113100907188
Свидетельство о публикации №113100907188
Рецензии