Сокол
Сокол співав самотьній:
Задумався що він один
Та й сумувати --
серденько заболіло,
чомусь схотілося йому.
Один у світі.
Без рідного слова;
Як порошинка,
під вітром гуляє.
Колись був дитинка,
Кохав, був коханий;
Не забув він. Пам'ятає!
Тепер далеко від своїх,
Чомусь нудьгується душа
-- Дрібна надія...
Повсюду неподія та
несутність спостерігають
Як скасувати -- в нім
послідню краплинку --
його буття.
Сокол співав. Засумував.
Замовк. Згадав минуле...
Серденько заболіло.
Схилив голівоньку, --
В журбі своїй,
мрії не досяжні обійняв!
Сокол самотьній відійшов.
Співати перестав.
Сокол
© Copyright: Микола Щома, 2013
Свидетельство о публикации №113100805916
Свидетельство о публикации №113100805916
Рецензии
