сонет 54 Сонети Пана Шекспiра

СОНЕТИ ПАНА ШЕКСПІРА
(в перекладі Олександра Виженка)


54

Твоя краса ще більше тішить нас,
Все завдяки твоїй красі душевній.
Так і троянду у цвітіння час
Ми любимо за аромат приємний.

Шипшина теж яскравий має цвіт,
Троянді не поступиться красою:
Є шпичаки, той самий колорит,
Впивається і сонцем, і росою. 

Шипшина вся назовні, і тому
Безрадісно десь зазнає змертвіння.
Троянди смерть нагадує весну,
Їй суджене духмяне воскресіння!

Коли утратиш ти цвітіння зриме,
Мій вірш твою духмяність берегтиме.



СОНЕТИ ПАНА ШЕКСПІРА
(підрядковий переклад Артема Виженка)


54

О, наскільки ж прекраснішою видається краса
Завдяки тому милому оздобленню, що його надає тобі вірність!
Троянда виглядає прекрасно, але ще більш прекраснішою видається вона нам
Завдяки тому солодкому аромату, що живе у ній.
У квітів шипшини настільки ж густе забарвлення,
Наскільки ароматний колорит мають троянди;
Вони висять на тих самих колючках і тремтять так само грайливо,
Коли дихання літа відкриває їхні замасковані бутони;
Та їхня гідність полягає лише у їхньому вигляді,
Вони живуть, не знаючи уваги, і в’януть безславно,
І помирають, проживши життя лише для себе. Солодкі троянди геть інакші,
З їх солодкої смерті народжуються найсолодші аромати.
І те саме стосується й тебе, прекрасний і милий юначе,
Коли краса і зачарування минуть, вірш збереже істину про тебе.


№ 54
O how much more doth beauty beauteous seem
By that sweet ornament which truth doth give!
The rose looks fair, but fairer we it deem
For that sweet odour which doth in it live.
The canker blooms have full as deep a dye
As the perfumed tincture of the roses,
Hang on such thorns, and play as wantonly,
When summer's breath their masked buds discloses;
But, for their virtue only is their show,
They live unwooed, and unrespected fade;
Die to themselves. Sweet roses do not so,
Of their sweet deaths are sweetest odours made:
And so of you, beauteous and lovely youth,
When that shall vade, my verse distills your truth.