Сонет 52 Сонети Пана Шекспiра

СОНЕТИ ПАНА ШЕКСПІРА
(в перекладі Олександра Виженка)



52

Я мов багач, чий ключ благословенний
Дарує вхід до скарбу кожну мить,
Та він, щоб не згубити смак чуттєвий,
До схованки обачно не частить.

Адже й свята жадані, урочисті
Нечасто до гуляння кличуть нас,
Тому й значні, як перла у намисті,
І рідкісні, як чарівний алмаз.

Так само й Час тебе оберігає,
Мов скриня діаманти осяйні,
І сповна моє серце звеселяє,
Коли дарує нам блаженні дні.

Зі мною ти - і це вже справжнє свято.
Без тебе - в буднях зустрічі чекати.




СОНЕТИ ПАНА ШЕКСПІРА
(підрядковий переклад Артема Виженка)


52

Тож я, немов багатій, чий благословенний ключ
Може привести його до його заповітного замкненого скарбу,
Який він не стане споглядати кожну годину,
Щоб не притлумляти прекрасні моменти рідкісного задоволення.
Тому ж бо свята такі урочисті і настільки рідкісні,
Оскільки, випадаючи так рідко у довготривалому році,
Вони розміщені подібно до коштовного каміння
Або ж цінних брильянтів у намисті.
Так само й час, що зберігає тебе, немов скриня моя,
Або шафа, що ховає у собі одяг,
Щоб якусь особливу мить зробити особливо блаженною,
Знову відкриваючи його ув’язнений предмет гордості.
Благословенний ти, чия гідність дозволяє мені коли вона доступна мені - радіти,
А коли я позбавлений її - сподіватися.


№ 52
So am I as the rich whose blessed key
Can bring him to his sweet up-locked treasure,
The which he will not every hour survey,
For blunting the fine point of seldom pleasure.
Therefore are feasts so solemn and so rare,
Since, seldom coming in that long year set,
Like stones of worth they thinly placed are,
Or captain jewels in the carcanet.
So is the time that keeps you as my chest,
Or as the wardrobe which the robe doth hide,
To make some special instant special-blest,
By new unfolding his imprisoned pride.
Blessed are you whose worthiness gives scope,
Being had, to triumph, being lacked, to hope.