Сонет 51 Сонети Пана Шекспiра

СОНЕТИ ПАНА ШЕКСПІРА
(в перекладі Олександра Виженка)

51

Любов сердечна все і вся прощає,
Як я свого коня за в’ялий хід.
Він не біжить, і я не поспішаю;
Ти нині - захід, а мені - на схід.

Повільності коню не подарую,
Як повезе до рідних берегів;
Навзаводи не піде - залютую
І не щадитиму його боків.

Моя жага вітри всі обганяє
У вихорі любовного вогню.
Гайну до тебе, скучивши без краю,
І так скажу неквапному коню:               
               
Дрібцюй собі, міси дорожню глину,
А я вперед соколиком полину!


СОНЕТИ ПАНА ШЕКСПІРА
(підрядковий переклад Артема Виженка)


51

Таким чином, моя любов може пробачити повільну ходу
Мого лінивого коня, що несе мене геть від тебе: 
Бо навіщо ж мені поспішати звідти, де зараз ти?
Допоки не повернуся я, у поспіху немає потреби.
О, яке ж тоді виправдання знайде моя бідна тварина,
Якщо жвава швидкість може видатися повільною, коли він повезе мене зворотним шляхом?
Навіть якби я пришпорив вітер, їдучи на ньому,
Я не зміг би відчути руху навіть у крилатій швидкості,
І жоден кінь не зможе задовольнити мене швидкістю,
Тож і бажання (навіть те, яке складене з найщирішого кохання)
Заірже, неначе кінь, і помчить до тебе.
Та моє кохання заради кохання стане виправданням моїм для мого коника:
Оскільки, везучи мене від тебе, він їхав дуже повільно,
То на зворотній дорозі я помчу до тебе, а його відпущу.


№ 51
Thus can my love excuse the slow offence
Of my dull bearer when from thee I speed:
From where thou art why should I haste me thence?
Till I return of posting is no need.
O what excuse will my poor beast then find,
When swift extremity can seem but slow?
Then should I spur though mounted on the wind,
In winged speed no motion shall I know:
Then can no horse with my desire keep pace,
Therefore desire, (of perfect'st love being made)
Shall neigh (no dull flesh) in his fiery race,
But love, for love, thus shall excuse my jade:
Since from thee going, he went wilful-slow,
Towards thee I'll run, and give him leave to go.