Стривай, розсіяні зірки
По полотні небеснім синім.
Там на горі панує мир,
У серці шелестить осіннім,
Багровим вітром теплих хвиль,
Що линуть прямо з під незмінних,
Об`ятих жаром піднебінь.
Одначе, лихом ллють незмінно
Дощі потоком сірих днів.
І тихо гомін безнадійний,
Що завже моє серце грів,
Навіки втрачений і вільний
Крізь небо рухає до снів.
Стривай, розсiянi зiрки
© Copyright: Настасья Сидорушка, 2013
Свидетельство о публикации №113100709236
Свидетельство о публикации №113100709236
Рецензии
