Сумує ніч, сховалась на горищі,
Казками вкрила дітям оченята…
Панянка-ніч на витівки багата,
То й барабанить у цеброве днище.
А там у небі високо, ген, вище!
Зоріє місяць зліплений зі злата
І заздрить з того вже старенька хата,
Бо в неї через лати вітер свище…
Віконницями рипне, щоб не мовчки,
Сховає в ніч обшарпанії ланці,
Вже не вдягнуть їй білої сорочки…
А той хвалько, у золоті, на хмарці,
Сидить пихато, як блаженна квочка,
Небесна квочка у всевічнім танці.
2008
Небесна квочка
© Copyright: Татьяна Конюшенко, 2013
Свидетельство о публикации №113100710663
Свидетельство о публикации №113100710663
Рецензии