Туман думок поплив за небокрай,
Поплив туди, де чорнобривці й м’ята,
Де у садках сховалась біла хата,
Що вікнами задивлена на рай…
На рай дитинства в сонячній красі,
Там чується весняне щебетання,
Там пісня мами збудить на світанні
Й крилатка – мерехтинкою в руці.
Там сонце перекотиться за тин,
На небі зорі, як розсипана квасоля.
Й усміхнена конвалією доля,
І на волах мандрує часу плин.
Дитинства золотого тихий рай
Дзвіночком в думах воскресає знову
На хвильках аромату матіоли
Туман думок поплив за небокрай…
2011
Туман думок поплив за небокрай
© Copyright: Татьяна Конюшенко, 2013
Свидетельство о публикации №113100507955
Свидетельство о публикации №113100507955
Рецензии