І знову осінь нагадала
моїх років булі страждання,
як душа моя кохала від потоків доторкання -
від торкання губ чи рук,
що пробуджували стук -
стук всередині,в мені,
чи то може в тишині,
мені здалося на хвилини,
що покохав я ту дівчину:
з очима кольору морів,
з волосся золотих барвів,
чи то здалося,
чи було то на яву,
чи може спав я у глибокім сну,
та в тих очах я потонув
і що б забути біль булу,
і не згадати ту дурню -
я пив з собою в тишині,
що б загубитись у пітьмі,
що б не відчути того болю,
що давала ти мені,
що б не почути того крикуу,
що чув колись на самоті
і сидячи у темноті -
я відрікався від душі,
і відрікавсь від всього того,
що давала ти мені,
та куди ж без того,
що покохав я у тобі?
Я покохав ті очі сині,
я покохав волосся ниви -
і не забути вже ніколи
твою любов до мене щиру
Ос нь
© Copyright: Богдан Трокачевський, 2013
Свидетельство о публикации №113100506697
Свидетельство о публикации №113100506697
Рецензии