Шон Маклех. Строитель театра

                Шон Маклех

                СТРОИТЕЛЬ ТЕАТРА

          Глеб Ходорковский (перевод).


           Строитель кукольного театра
           сменил кирпичи пьес на хлеб монологов
           Его голова набита опилками фраз
           Пустых как бубен эвенкийского шамана,
           Но он никогда
           (Вы слышите? Никогда!)
            Не считал себя куклой.
            У него деревянные руки,
            Клюкастые палки-ноги
            из старых ясеневых метафор,
            Из дубовых растрескавшихся аллегорий,
            из белых гипербол берёзовых.
            Но всегда
            (Вы слышите? Он всегда!)
            Не шагал, а летел
            На своих костылях Шекспира,
            На протезах Мольера
            И заставлял своих кукол
            С придурковатой усмешкой
            Играть трагедии -
            Изображать Гамлета и Отелло
            И кому?Смешному слабому зайчику...
            Он заставлял почему-то играть Офелию
            Старую глядь Мальвину
            С выцветшими волосами из старой драной тряпки
            и конского волоса, крашеного
            Соком из бузины.
            Он же только строитель.
            а почему-то считает себя режиссёром,         (мнит)
            и драматургом, и критиком...
            А какой из него бы получился сантехник!
            От Бога...

                *          *          *


         Будiвничий театру


            Шон Маклех
                «Читальнику! Вельмишановний мій!
                Невже ж насправді це лише цинічна містика,
                Розхристана, без фігового листка,
                Симптом моїх психостеній?»
                (Микола Бажан)

Будівничий лялькового театру
Міняє цеглу п’єс на хліб монологів.
У нього голова напхана тирсою фраз
Пустих як бубон шамана евенків,
Але він ніколи
(Ви чуєте? Ніколи!)
Не вважав себе лялькою.
У нього дерев’яні руки,
У нього костури-ноги
Зроблені зі старих ясенів метафор,
З потрісканих дубів алегорій,
З білих беріз гіпербол,
Але він завжди
(Ви чуєте? Завжди!)
Не крокував, а літав
На своїх милицях Шекспіра
І протезах Мол’єра,
І змушував своїх ляльок
З придyркуватими посмішками
Грати трагедії –
Зображати Гамлета та Отелло.
І кому? Смішному зайчику.
І чомусь примушував грати Офелію
Стару кyрву Мальвіну
З вицвілим волоссям
Зробленим зі старої ганчірки
І кінської гриви,
Пофарбовану соком бузини.
Він тільки будівничий.
Але чомусь вважав себе режисером
І драматургом і критиком.
А який би з нього
Вийшов би сантехнік!
Від Бога…


© Copyright: Шон Маклех, 2013
Свидетельство о публикации №113100207535