Слава Вакарчук навiяв

І я розумію, що ти наступаєш,
Що ти обіймаєш і очі горять!
І всі мої сумніви ти поглинаєш,
Вони уже зникли, тобі не вгадать!

І я закурила на чиїм-то балконі,
Чужі сигарети і дивним вином...
Ти поряд не будеш, ти спиш у вагоні,
Та де там, мені, обірвав телефон.

Вибач, так не роби. Та сьогодні не иди.

І знову події своїм трафаретом,
Збагачують фарбами сіре життя
І ти споглядаєш на мене, як в небо
І миттю приходить моє каятття.

І я наступаю, собі на гординю,
Клянусь, що в останнє приймаю в обід!!
А ти знаєш все, знаєш, що не покину
Мене захищаєш і шлеш свій прівіт.

Знаєш, що будеш завжди. І сьогодні не иди.

І діб каламбур нас дивує даремно,
І ми намагаємось спати в обід,
Але наш світ є занадто буремний
Ми вибрали кожен, ми вибрали світ.

І ти не звертаєш уваги на смуту,
Ти знову смієшся неначе дитя,
І я намагаюсь тобі усім бути,
Для того, щоб ти полюбив це житття.

І так буде завжди. Гей, пробачаю...не иди.

І ти залишаешся пити на кухні,
Мою ароматну, мов кава, любов
І знову хвилини біжать, наче в будні,
І ти визнаєш всі помилки і знов...

Бо залишаю тебе в цілім світі,
Бо я залишаюсь з тобою навік.
Не знаю тепер, як тебе не любити,
Коли поглядом я торкаюсь повік.

Тільки це назавжди. Ти, залишайся - не йди.

Ти знову стаєш моїм сенсом до волі,
З тобою удвох відвоюєм любов
І будемо жити у тихім спокої
До скону віків, берегів і світів. Знов.

Я просто тобі обіцяю назавжди.
Цінуй моє серце, цінуй мою кров.
Нічого важливого більше і в край же.
Немає, ти знаеш. І кажеш це знов.

І так буде завжди. Гей, ніколи не йди.