Обiйми втомленую з дороги,
подаруй вже рук своїх тепло.
Я не знаю, що вирішили Боги,
і кому з вироками свезло.
Я забула, як твоїм диханням
обпікалась, дурна, и не раз.
як звучало хисткое визнання
між в повітря викинутих фраз.
Я забула, як прийшла уперше,
як переступила твій поріг.
Я забула, як очі брудніше
твій туманив сигаретний зміг.
Обiйми. Перемагає голод,
неможливо більше вже iти.
У погляді оселився холод,
тільки рук тепліше не знайти.
Обiйми
© Copyright: Родина Екатерина, 2013
Свидетельство о публикации №113092910451
Свидетельство о публикации №113092910451
Рецензии
