А як би душу ти на полотн в дкрила?

                Моєму другові,
                талановитому художнику
                і просто дуже
                позитивній людині,

                Марині Сумськой.


А як би душу ти на полотні відкрила?
Мою я знаю-чорна як діра...
Свою? Можливо, це дитя несміле,
Яке ховається від усього двора.
А може-норовлива дика кішка,
Яка по вулицям гуля під ліхтарем нічним.
Чи кошеням, що кинули всі нишком?
Великим старцем, мудрим та сідим.
Залишеною під дощем малою лялькою?
Ассоль, яка дарма чека дитячих мрій збуття?
Чи викинутою в дорозі галькою?
Сніжинкою, що тане, як минулі почуття.
Стрімкою та весняною грозою?
В тумані ранку тріллю солов'я?
Захисником, який завжди...до бою
Застиг у роздумах у ручая.
Веселкою, що сяє над водою?
Дорогою, що кличе за собою?
Світською дамою із поглядом чудовим?
Зеленим лугом? Свіжою травою?

І як би ти не відкривала душу...
Нема різниці. Лиш не поспішай.
Во істину! Ти істин не порушиш!
Вона різноманітна... ця душа...

перевод Наталiя Брустiнова, Наталiя Дашко