Раз побачив дiд, у Радi

Бачив я в Верховній Раді
- Б’ються хлопці  на нараді.
Це мать з «Ну-Нсу» новаки,
Що лупцюють всім боки?

Той періщить, і без спину
Лупить, прямо аж у спину.
Інший білу рве сорочку,
Комусь мабуть, на примочку.

Невже хлопці мої милі
Всі промоклі, як у милі,
Чи не мають язика?
Чи валяють дурака?

Ми раніше за межу
Бились - я вам доложу…
До синців, і підходяще,
А у вас, напевно  краще.

Перший, долу повалився.
Другий - ситий, кров’ю вмився.
Треба і мені навчитись,
Щоб нам з бабою побитись.

Як не любите нараду,
Не ходіть в Верховну Раду,
Бо сміється в той момент
Мир, Литвин і президент.

Якщо маєш вредну ваду,
Не іди тоді у владу.
Хоч, ведеться звіку - зроду
Робить капості народу.

Кожну мить міняти владу:
- Не  доб’єшся  миттю ладу.
Хоч, не все й  «на воду дути»,
Краще,  ввічливішим бути.

Кожен рветься в президенти
Не зважая на моменти.
Чи він винний, чи без вин?
Бо президент  у нас  один.

Телерантність, це не вада,
- "Уподобатися стаду".
Тож-бо, хлопці не дурійте,
- По уму своєму дійде.

Господь-Бог усе побачить,
І вину вам не пробачить.
Тож, за всі оті  "утіхи",
Буде всім вам - "на горіхи".
               28.09.13.