сонет 48 Пана Шекспiра

СОНЕТИ ПАНА ШЕКСПІРА
(в перекладі Олександра Виженка)



48

Йдучи у путь, дім замикаю свій,
А з ним скарби за сімома замками,
Щоб надбане пожадливий крадій
Не захопив нечистими руками.   

О втішнику! О джерело плачів!
Перед тобою все моє - дрібниця.
Чи є ловець, який би не схотів
На тебе, на брильянт мій, спокуситься?

Тебе замкнути? Ні! Сто тисяч - ні! -
Хоч ти живеш у храмі мого серця.
Як ти зі мною - солодко мені!
Піти бажаєш? Що ж - відкриті дверці.

Такий сяйний ти, - аж боюсь наврочить!, -
Що навіть чесний зважиться на злочин.



СОНЕТИ ПАНА ШЕКСПІРА
(підрядковий переклад Артема Виженка)


48

Наскільки я опікувався, коли ступав на свій шлях,
Тим, щоб кожна дрібниця була б зачинена за найнадійнішим замком,
Щоб, задля моєї користі, вона могла бути убережена
Від рук, що фальш несуть, у надійному внутрішньому дворі мого серця!
Але ти, порівняно з ким усі мої коштовності - дрібнички,
Моя найцінніша втіхо, тепер став причиною смутку мого,
Ти найдорожчий для мене, єдиний, про кого я дбаю в цьому світі,
І ти - спокуса для кожного крадія.
Я не закрив тебе у жодній скрині,
А зберігаю тебе там, де тебе нема, хоча я відчуваю тебе
У ніжному полоні серця мого,
Звідки, за твоїм бажанням, ти вільний піти, попрощавшись зі мною.
Та, боюся навіть звідти тебе вкрадуть,
Адже навіть правда може виявитися злодійкуватою відносно такої цінності.


№ 48
How careful was I when I took my way,
Each trifle under truest bars to thrust,
That to my use it might unused stay
From hands of falsehood, in sure wards of trust!
But thou, to whom my jewels trifles are,
Most worthy comfort, now my greatest grief,
Thou best of dearest, and mine only care,
Art left the prey of every vulgar thief.
Thee have I not locked up in any chest,
Save where thou art not, though I feel thou art,
Within the gentle closure of my breast,
From whence at pleasure thou mayst come and part;
And even thence thou wilt be stol'n, I fear,
For truth proves thievish for a prize so dear.