Перший сонет

Засніжений сонет невміло ліг на білий лист,
Мабудь чекаючи весняного натхнення.
Чи той, хто пише ще не має хист
Віддати серця тихе одкровення.

Душа не спить вона шукає вічних слів,
Та цей політ такий затишений в любові.
Де ми були – немає більше тих світів.
Де ми тепер – на іншій розмовляють мові.

У той танок вертає пам'ять знов і знов,
У тій весні ми танцювали вічне танго.
О, як збентежив ти молоду гарячу кров…

Ти й зараз милий для мене світлий божий янгол.
Давно не разом. Тебе я бачу лиш у сні.
Тому співаю сумні, засніжені пісні.
29.01.2010. – 01.04.2013.


Рецензии
Дуже гарний!!!! Мені він нагадав мої відносини с колишнім хлопцем!!Дякую вам велике)!!!!!

Валерия Волошина 2   20.07.2014 20:55     Заявить о нарушении