Сіре небо зависло над нами.
Сірі дні ці і сіре життя.
І спливають під ноги словами
У душі дні журби й каяття.
Хтось шукає собі порятунку
Для спасіння своєї душі,
Що малює нові візерунки
У новому як день цей вірші.
Хтось іде десь крізь дощ в невідоме,
Залишаючи роки позаду,
Десь подалі від рідного дому,
Щоб думкам і у справи дать ладу.
Хтось цього не боїться, бо знає,
Що назустріч великій хвилі…
І вона якось нас не чіпає –
Ніби в нас джерело її сили.
У житті всі ми люди, всі різні.
Хоча й хочемо часто одного –
Щоби щастя вернулось додому
І прихильність небес, віру в Бога.
С ре небо зависло над нами
© Copyright: Олег Ярмола, 2013
Свидетельство о публикации №113092702852
Свидетельство о публикации №113092702852
Рецензии