Подставляя лицо холодному ветру... Из Шона Маклеха

ШОН  МАКЛЕХ (http://www.stihi.ru/2013/09/25/911)

Пiдставляючи обличчя холодному вiтру


                «Я – вітер на морі,
                Я – хвиля в океані,
                Я – гуркіт моря…»
                (Аморген)

Колись давно я відвідав графство Арма (точніше Ард Маха). Я блукав зеленими пагорбами і біля занедбаного картопляного поля зустрів селянина з лопатою, що сказав мені: «Колись ти був рудим ірландським хлопчиком, а зараз став сивим журавлем який летить невідомо звідки і невідомо куди…» Згадавши цей випадок я написав таке:

Я – терпкий дим, що здіймається
 Над картопляним полем Донеголу,
Коли селяни землі каміння
 Спалюють бадилля своїх картопляних снів.
Я – солоний присмак вітру
 Буремного дня ірландського літа,
Я – руда чуприна ірландського хлопчини,
Що думає про сонце
 На землі графства Арма –
Землі, де крім пострілів
 Немає нині іншої музики,
Де діти малюють на стінах
 Людей з рушницями,
Де мрія про зелений
 Листок білої конюшини
 Зависає в густому повітрі
 Кельтських сутінок Уладу.
Вирує холодне море –
Загусле ірландське море.
А ми все дивимось
 У його далечінь
 Вицвілими очима привидів.




"Я - ветер на море,
Я - волна в океане,
Я - рокот(гул?) моря..."
 (Армоген)


Когда-то давно я посетил графство Арма ( точнее, Ард Маха ). Я бродил по зелёным холмам и около заброшенного картофельного поля встретил крестьянина с лопатой, который сказал мне:" когда-то ты был рыжим ирландским мальчишкой, а теперь стал седым журавлём, который летит неведомо откуда и неведомо куда... Вспомнив этот случай, написал это:


Я - терпкий дым, что поднимается
Над полем картофельным Донегола ,
Где люди среди земляных комков
Сжигают ботву из картофельных снов своих...

Я - привкус солёный ветра,
Бурлящего дня ирландского лета.
Я - рыжая чёлка ирландского хлопчика,
Что думает про солнце
На земле графства Арма,
И где, кроме выстрелов,
нет ныне музыки иной...

Где дети рисуют на стЕнах
Всё винтовки в руках,
Где мечта
О зелёных листках
Белого клевера -
Завеса сумерек Кельтских -
Уладу туман густой

Бурлит холодное море -
Сгустилось ирландское море.
А мы , мы всё смотрим
В его да-ле-ко
Глазами бесцветными приз-ра-ков...