Ко сну. Богдан-Игорь Антоныч

Не думай! Спи! Мысли отравят счастье.
Их тени, словно черные лилЕи.
Не думай! Спи! Ко всем скорбям причастны,
мы все их передумать не сумеем.

Прощаясь, впечатлением последним,
что выглянуло из-за кромки яви,
со сладким разнотравьем сновидений,
любимая, в мой сон скользни по краю.

Это и правда зло слишком влюбляться,
и расточительнее не придумать страсти.
Даже во сне не хочется расстаться.

Спи! Это жизнь, или всего лишь лампа гаснет?
__________________________________

Богдан-Ігор АНТОНИЧ
ПІСЕНЬКА ДО СНУ

Не думай! Спи! Думки – отрута щастю.
Цвітуть дві тіні – дві лілеї чорні.
Не думай! Спи! До всіх скорбот причасний
і так усього в думці не обгорнеш.
    
Прощаючись із спомином останнім,
що тінню вихиливсь з-за яви краю,
в солодкім марнотратстві почуваннів
кохання вицвіле знов прикликаеш.

Це справді зле, що покохав занадто,
заміцно, зарозтратно. Захват ясний
в екстазу чорну ночі не міняти!

Засни! Чи це життя, чи лампа гасне?

1936