Чужие зеркала... Из Шона Маклеха

Ш О Н  М А К Л Е Х

Сумую на березi океану бiля селища Накiл
http://www.stihi.ru/2013/09/22/7489

---------------------------------------------------

У дзеркалі калюж помітив тінь свою сліпу
 Ти чуєш, Еохайде*, чуєш? Напни вітрила.
Я істину шукав в бувальщинах легку й просту
 І ноги донести до Дубліна мені не сила.
Свічада днів чужих мені як придорожні знаки,
Із дивними людьми над прірвою іду – отак судилось
 А на полях Ірландії – червоні маки –
Сліди легенд сумних – буття спинилось.
Ми легковажимо життям – такі вродились
 Чи то наш острів замалий чи все приснилось…
На півночі оленя загубився слід і три поети
 За таїною йдуть чи то пливуть в свої сонети.
І я пісень старих сумних собі на рану
 Поклав і журюся – колись і нас не стане…

Примітки:
 * - це я про Еохайда Мугмедона, а ви про кого подумали? В Ірландії кілька десятків королів носили таке ім’я…



--------------------------------------------


Заметив в луже-зеркале свою слепую тень,
Ты слышишь, Эохайд, натягивай ветрила.
Видавший виды, истину искал простую я везде,
А ноги донести до Дублина не в силах.
Мне дней чужие зеркала как при дороге знаки,
Я с чудными людьми над пропастью иду - так уж случилось,
А на полях Ирландии краснеют маки
Следы легенд - в них жизнь остановилась.
Мы легкомысленны - такие уродились,
Или наш остров мал , или нам всё приснилось...
На севере оленя потерялся след и три поэта
За тайною идут или плывут в свои сонеты.
И я старинную печаль держу на ране,
Пою и мучаюсь - когда-то нас не станет...