З думок душі моя криниця,
А серце світло в почуттях.
Спішу до неї причаститись,
На щастя долі з джерела.
Думки зринають неозорі,
Промінням сонця у житті.
Долаю шлях своєї долі,
Держу синицю у руці.
Гаряче серце, ніби криця,
Вогонь в очах, а не сухі.
Бо з джерела думок криниці,
Зринають вірші для душі.
Гаряче серце нiби криця
© Copyright: Петро Керанчук, 2013
Свидетельство о публикации №113092204321
Свидетельство о публикации №113092204321
Рецензии