Крила

Солодко, солодко… Стиснулися руки у кулаки.
Вже надто пізно, будь ласка, не йди.
Сьогодні з тобою ми вільні птахи
І шляху назад уже не знайти.

Свобода і вітер – це те, що шукала
Ти, коли ховалась в моєму плечі
І так по-дитячому від світу тікала.
Ті сльози твої, нереально гарячі

Й солоні, наче води морські,
Стікали по твому обличчю,
Немовби річки гірські…
Тобі це зовсім не личить…

Давай, розправляй свої крила
І будем шукати свій спокій
На своїй землі… Несила
Терпіти твій біль…
Моя заметіль…


Рецензии