Я душею буду говорити...
Мабуть, захотіла нас залити...
Я мовчу...немає більше слів,
Я душею буду говорити...
Чи почуєш душу ти оту,
Що журбою й тугою сповита?
Боже мій, як я тебе люблю...
Слів нема...не можу говорити...
Я дощами спраги не втолю...
Як без тебе маю я прожити?
Не кричу...не прошу...не молю...
Я мовчу...не в силах говорити...
Осінь почалася із дощів...
Та не в силах ми ніщо змінити...
Я мовчу...немає більше слів...
Та й не треба їх вже говорити...
Свидетельство о публикации №113092008144