До дитинства вже немає болю,
Що шипів гадюками з грудей.
Не сварю вночі слізьми недолю,
Зло не ллю на зло сліпих людей.
Позіха минуле… Спи сердечне.
Розтерзало і мене і світ.
Наш союз з тобою недоречний,
Коли крила рвуться у політ.
Ти мене і зле, чомусь навчило,
Я в тобі й розтерзана змогла,
Господа вмолити дати силу,
Матір Божу дати два крила.
2.06.2010-6.03.2012.
До дитинства вже нема болю...
© Copyright: Володина Вера Вескай, 2013
Свидетельство о публикации №113091904201
Свидетельство о публикации №113091904201
Рецензии