Ти мій янгол у тихім плесі,
Що куйовдить мої думки.
Розплітає по очереті
Із гнізда палички-рядки.
Ти як тиха скорботна мати,
Обгризаєш із мене сум,
Ти руйнуєш болотну хату.
На лататті штовхнеш лукум,
До моєї душі – гірчиці,
Між очей – де осиний біль
До депресії – павучихи,
У корчами простромлену ціль.
Я натішуся чарами Сходу,
Під лукум сповиваєш в казки.
Туго-м’яко, не в несвободу,
Очі в мирі, душа в книжки.
Та до рук не даєш, боїшся,
Щоб не змокли з дитям слова
Тихо зерна на мене сієш,
Я усмоктую букву А-а-а…
На світанку ти станеш вартою,
Я розжовую сонний ключ.
Обціловую світ. Вигадую
Щось із нього. А ти озвуч.
Хай, полуденним соком надпитий,
Гарячіє в моїй душі,
А надвечір я під копитом,
У Пегаса знайду ключі.
В ніч латаття з лукумом штовхатимеш,
Сповиваєш у давні казки.
Ти між зорі мене випихатимеш,
З непроточної долі-ріки.
22.08.2010.
Янголу Поезi
© Copyright: Володина Вера Вескай, 2013
Свидетельство о публикации №113091903784
Свидетельство о публикации №113091903784
Рецензии