Я не силую. З Божою силою,
З Божою поміччю. Гей, погоничу!
Не підганяй. Дрібненько – хутчій у рай.
Я не наслідую. Іду під егідою
Самотини. Зігнусь на свої тини.
Дещо побачу, де як заплачу…
Де співчуттям, не йму гидким каяттям.
Крига роздавиться. Де моя палиця?
Знов стрибок. Це – крок.
Берег зелений, тихо знаменний.
Далі що? Я поки ніщо.
Бентежить, звичайно, зневіра сигнальна,
Та з пня проросте гілля. Зросте немовля.
Моїх некодованих слів-віршів.
Не тріумфальних і не повчальних.
Погоничу, не спіши. Віро – пиши!
Якось та буде. Вчується людям.
А коли ні… Мені,
Не силкувати, гордість змиряти.
В коріння дерев. Всипати тихий рев.
12.09.2010.
Я не силую. З Божою силою...
© Copyright: Володина Вера Вескай, 2013
Свидетельство о публикации №113091903714
Свидетельство о публикации №113091903714
Рецензии