Соку випити з темної хмари,
Яка схожа на спілу сливу.
А як грім блискавицями вдарить –
То забрати собі ту силу.
Впертись тілом у горе-кручу,
Що смертельно і хижо висла…
Одягти трав’яні онучі,
Щоби зелень у ноги тисла.
І піти по багнюці тихо,
Щоб ні жаби, ні гади не чули.
Хоч не так вже й багато лиха,
Все одно воно дикий вулик.
Не шукатиму того меду,
З’їм чорнобильського гриба.
Як дійду. А поки не треба,
Навіть пити. Гірка вода
Зазіхальників, пригощальників,
Миротворців і мудреців…
Напекла мені доля прощальників,
Я не взяв тих прокльонів-млинців.
17.08.2010.
Соку випити з темно хмари...
© Copyright: Володина Вера Вескай, 2013
Свидетельство о публикации №113091903692
Свидетельство о публикации №113091903692
Рецензии