Поезіє! Як я тебе зродила,
В сільській хатині, у простій сім’ї.
То ти мені як донька, рідна, мила,
Не кину на поталу, у «рої»,
Щоб закусали. Ні, моя дитино,
Я виховаю лагідно тебе.
Підеш у світ, і бідна хай свитина,
Та щире серце шляхом поведе.
Здобудеш хай не славу ти, не милість,
Хай кілька відданих лише сердець.
Не відчувай в собі таємну прикрість,
Хай не зійде надія нанівець.
Вдягти вірші в сорочку вишивану,
Щоб стали вони серцем між людьми.
І хай тебе митцями ще не знану,
Пиха у світ не випира грудьми.
10.06.2010.
хай тебе митцями ще не знану...
© Copyright: Володина Вера Вескай, 2013
Свидетельство о публикации №113091903677
Свидетельство о публикации №113091903677
Рецензии