Подув легенький вітерець
І серед поля неосяжнім
Упав до долу папірець
Весь білий,чистий як пірїна
Пахучий,милий мов дитя
Зверта увагу він до себе
І заклика в нове життя
До нього збіглись від усіль
На крилах вічної свободи
Переживаючи негоду,
Крізь дощ,туман,крізь блискавку огнену
Той люд стояв,стояв не в змозі далі йти
Чекаючи від папірця поринути в якусь пригоду
І раптом з неба чорного
До долу різко линув
Без сил,які на те потрібні, вітерець
Та зняв із нього маску ту фальшиву
Перевернувши цей прекрасний папірець
І все,ВСЕ закінчилось!
Той папірець не буде вже таким прекрасним
Таким квітучим,як та калина за вікном
Тепер лежить він там і плаче
Любов в надіїї до себе повернуть...
Прихована душа
© Copyright: Александр Малой, 2013
Свидетельство о публикации №113091610227
Свидетельство о публикации №113091610227
Рецензии