Влечётся за дождём бесплотный вечер...

Влечётся за дождём бесплотный вечер...
Луна тоскует в пустоте забвенья...
И смутности осенней дуновенье
Ещё не в силах листья гнать на вече...

Ещё хранят тепло и нежный лепет
Блаженства лета мудрые скрижали,
Ни страх, ни сожаленья не зажали
Струны сердечной, вызывая трепет...

И бабье лето мирно ждёт в дремоте,
Чтоб возвратиться в дынных ароматах,
Чтоб вновь блеснуть роскошнейшей ферматой
На заключительной высокой ноте...

               
 
                Переклад на українську - Вікторії Тимашової
                http://www.stihi.ru/2013/10/14/8284

Як тінь без плоті – вечір за дощем,
Нудьгує вітер в забутті пустельнім,
Ледь відбиваючись у місячній пательні,
Принишк осінній смуток за  плечем…

Ще зберігають ніжне тріпотіння
Й блаженство літа  часові скрижалі,
Ні острахи,  ні жаль – сувій  печалі
Ще не обтяжують сердечного тремтіння…

А літо бабине чатує у дрімоті,
Щоб повернутися в розкішних ароматах,
І наостанок вибухнуть в кантатах
На  неймовірній, незабутній ноті…