Сн жинка розлуки

   

Охолола  вже  осінь  багряна
На  порозі  холодна  зима,
Ми  з  тобою  я  знаю  не  пара
Лиш  пригодою  для  тебе  була.

У  кохання  є  свої  закони
І  є  правила  в  долі  завжди,
Не  зважала  на  всі  заборони
Почуття  взяли  в  руки  бразди.

Обікрали  в  кохання  ми  осінь
Зупинитись  ніяк  не  могли,
Зима  в  скроні  насипала  просінь
Поцілунки  на  душу  лягли.

Розум  був  у  кохання – полоні
Лиш  залишив  на  серці  сліди,
Сніжинка  розлуки  упала  в  долоні
І  розтанула  вмить  на  завжди.

Відчуваю  стосунків  цих  втому
Усіх  бід  моїх  знаю  причину,
Не  зичу  ніколи  нікому
Жонатого  любити  мужчину.

І  як  тепер  мені  бути ?
Гірким  ядом  отравлена  кров,
Я  не  можу  без  тебе  заснути
Я  розпята  сумом  за  любов.

Твій  погляд  бачити  мука
Я  щиро  тебе  лиш  кохала,
Сірою  тінню  розлука
На  шибку  в  віконці  упала.

2.12.12 р.
Автор:  Н.П.Рубан.