41 сонет Пана Шекспiра

СОНЕТИ ПАНА ШЕКСПІРА
(в перекладі Олександра Виженка)


41

Коли мене ти в серці не несеш -
Своїх грішків, свавільно і примхливо,
Лишаєш слід, де в світі не пройдеш;
Спокуса молодецтву так властива!

Ти добрий - станеш здобиччю «лисиць».
Вродливий ти - про спокій враз забудеш;
Син жінки, у облозі чарівниць
Здаси цнотливість на поталу блуду.

О, лишенько! Невже ти так бажав
Моїй душі завдати збиткування?
Зухвало (наче серце в мене вкрав)
Узяв і зрадив зразу два кохання:

Її до мене - звабністю своєю,
Моє - оволодівши нею.


СОНЕТИ ПАНА ШЕКСПІРА
(підрядковий переклад Артема Виженка)


41

Ті прекрасні вчинки, котрі скоює свавільність,
Коли іноді я відсутній у серці твоєму,
Абсолютно відповідають твоїй красі і твоєму вікові,
Адже усюди за тобою йде спокуса.
Ти - добрий, і тому тебе завойовують;
Ти - вродливий, і тому тобі влаштовують осаду;
І коли жінка добивається чоловіка, який син жінки
Покине її підступно до того, як здобуде перемогу?
О, лишенько мені, та все ж ти міг би утриматись від захоплення моїх володінь
І насварити свою красу та свою заблудлу юність,
Що ведуть тебе у їхньому буйстві навіть туди,
Де ти змушений порушити дві вірності:
Її, спокушаючи її своєю красою,
І свою, оскільки через її красу ти стаєш невірним мені.


№ 41
Those pretty wrongs that liberty commits,
When I am sometime absent from thy heart,
Thy beauty and thy years full well befits,
For still temptation follows where thou art.
Gentle thou art, and therefore to be won,
Beauteous thou art, therefore to be assailed;
And when a woman woos, what woman's son
Will sourly leave her till he have prevailed?
Ay me, but yet thou mightst my seat forbear,
And chide thy beauty and thy straying youth,
Who lead thee in their riot even there
Where thou art forced to break a twofold truth:
Hers by thy beauty tempting her to thee,
Thine by thy beauty being false to me.