40 сонет Пана Шекспiра

СОНЕТИ ПАНА ШЕКСПІРА
(в перекладі Олександра Виженка)


40

Усе, що маю, любий, все візьми.
Чи збільшиш так своїх скарбів рахунок?
Додай важливе, зайве - відніми,
Ти - мій маляр, а я - лише малюнок.

Якщо ми разом - витвір і митець,
Мої принади - всі в твоїй майстерні.
Малюй наш світ, і хай твій олівець
На почуттях не креслить смуги темні.

Та бачу я: у тебе новий гість,
Натхненно пишеш інше вже обличчя
Вродливиці… О, зупинися, мить!
І хай нам зблякне поле мальовниче!

Боюсь, як смерті, дня дожити того,
Коли скажу про тебе: «Це - мій ворог!»

СОНЕТИ ПАНА ШЕКСПІРА
(підрядковий переклад Артема Виженка)

40
 
Всі любовні почуття мої прийми, моя любове, так, прийми їх усі;
Що ти надбаєш того, чого не мав раніше?
Жодного кохання, любий, ти ще не набув, що можна назвати справжнім коханням;
Все моє почуття було твоїм, перш ніж ти отримав це та ще й більше.
Якщо ж ти приймаєш моє почуття заради мого кохання,
Я не можу тебе звинувачувати у тому, що ти використовуєш моє кохання;
Та все ж ти винний у тому, що ти сам себе обдурюєш,
Керуючись норовливим смаком до того, від чого ти відмовляєшся.
Я прощаю твою крадіжку, ніжний крадію,
Хоч ти забираєш собі усю мою бідність;
І все ж кохання знає, що найгірше
Нести у собі зло кохання, ніж  звичайні удари ненависті.
О хтива красо, у якій все зло вбачається добром,
Вбий мене своїми злочинствами, щоб ми не стали ворогами. 


№ 40
Take all my loves, my love, yea take them all;
What hast thou then more than thou hadst before?
No love, my love, that thou mayst true love call;
All mine was thine, before thou hadst this more.
Then if for my love thou my love receivest,
I cannot blame thee, for my love thou usest;
But yet be blamed, if thou thy self deceivest
By wilful taste of what thyself refusest.
I do forgive thy robbery, gentle thief,
Although thou steal thee all my poverty:
And yet, love knows it is a greater grief
To bear love’s wrong than hate's known injury.
Lascivious grace, in whom all ill well shows,
Kill me with spites, yet we must not be foes.