38 сонет Пана Шекспiра

СОНЕТИ ПАНА ШЕКСПІРА
(в перекладі Олександра Виженка)



38

Чи бути моїй Музі без натхнення,
Коли є ти - душа моїх віршів?
Слова в сонеті, наче зерен жменя,
Що сію полем сірих папірців.

Собі віддяч, якщо хоча б катреном
Я серденько твоє усолодив.
Будь я німий - однак би став поетом
І світлістю твоєю гомонів!

Стань Музою десятою найкращим,
Хто перші дев’ять в думах прикликав,
Щоб кожен з них віднині і назавше
Під зіркою твоєю славу мав!

Що б не сказали поціновувачі наші,
Я славу питиму лише з твоєї чаші.

СОНЕТИ ПАНА ШЕКСПІРА
(підрядковий переклад Артема Виженка)



38

Як може у моєї Музи не бути предмета для оспівування,
Якщо живий ти, той, від кого походить моє натхнення,
А ти сам занадто прекрасний,
Щоб це хоч якось можливо було відобразити на папері?
О! Передай же собі подяку, якщо хоч щось, написане мною,
Варте уваги, прочитання,
Адже хто ж є настільки німим, що не може написати тобі,
Якщо ти сам є джерелом світла натхнення?
Стань десятою Музою, удесятеро ціннішою, ніж ті
Старі дев’ятеро, які надихають поетів,
І той, кого надихаєш ти, нехай створює
Вічні рядки, щоб вони прожили довге життя.
Якщо моя незначуща Муза викликає схвалення в ці цікаві дні,
Нехай мені буде боляче, та тебе славитимуть.


№ 38
How can my muse want subject to invent
While thou dost breathe, that pour'st into my verse
Thine own sweet argument, too excellent
For every vulgar paper to rehearse?
O give thy self the thanks, if aught in me
Worthy perusal stand against thy sight,
For who's so dumb that cannot write to thee,
When thou thy self dost give invention light?
Be thou the tenth Muse, ten times more in worth
Than those old nine which rhymers invocate,
And he that calls on thee, let him bring forth
Eternal numbers to outlive long date.
If my slight muse do please these curious days,
The pain be mine, but thine shall be the praise.