34 сонет Пана Шекспiра

СОНЕТИ ПАНА ШЕКСПІРА
(в перекладі Олександра Виженка)


34

Навіщо ти пророчив день ясний?
Я вийшов з дому, не узяв плащину!
І сталося… безжальний градобій
Звів поміж нами ненависну стіну.

І хоч крізь хмари променем своїм
Пройшов ти й осушив обличчя другу -
Ця мазь слабка. Під спадом дощовим
Отримав я душевну занедугу.

Мені загою не дає твій стид.
Ти каєшся - я все одно втрачаю.
Жаль кривдника не послабляє гніт
Тому, хто в своїм серці кривду має.

Та тільки сліз твоїх перлини помічаю,
Кажу розчулено: «Я все тобі прощаю».


СОНЕТИ ПАНА ШЕКСПІРА
(підрядковий переклад Артема Виженка)



34

Навіщо обіцяв ти такий чудовий день,
І змусив мене подорожувати далі без мого плаща,
І дозволив низьким хмарам наздогнати мене на моєму шляху,
Сховавши твою пишноту у їхньому огидному тумані?
Недостатньо тобі того, що ти прориваєшся крізь хмари,
Щоб осушити від дощу моє побите бурею обличчя,
Адже жоден не стане говорити про таку мазь,
Що загоює рани, проте не виліковує безчестя.
Так само і твій стид не може вплинути на моє горе;
Хоч ти і каєшся, я все одно дещо втрачаю:
Жаль супротивника дає лише слабку розраду
Тому, хто несе важкий хрест тяжкої образи.
Та ці сльози ; це перлини, що їх губить твоє кохання,
Вони коштовні і спокутують усі тяжкі гріхи.


№ 34
Why didst thou promise such a beauteous day,
And make me travel forth without my cloak,
To let base clouds o'ertake me in my way,
Hiding thy bravery in their rotten smoke?
'Tis not enough that through the cloud thou break,
To dry the rain on my storm-beaten face,
For no man well of such a salve can speak,
That heals the wound, and cures not the disgrace:
Nor can thy shame give physic to my grief;
Though thou repent, yet I have still the loss:
The  offender's sorrow lends but weak relief
To him that bears the strong offence's cross.
Ah, but those tears are pearl which thy love sheds,
And they are rich and ransom all ill deeds.