Де ніжно дивна сила світ колише
І трави де купаються в вітрах
Панує незбагненно мертва тиша
Що викликає спокій, а не страх
І я одна гуляю серед поля
І з мрій своїх тихенько щось плету
А збоку вслід ступає тихо доля
Й промінням сонця серцю теплоту
Моєму сипле щедро та без міри
Вселяючи надію бойову..
Щоб я ніколи не втрачала віри,
Що не даремно в світі цім живу
Що зможу в нім знайти маленьке щастя
Не просто так блукаю по землі
І світ навколо яскравішим здасться
І всі проблеми враз стають малі.
Та ні,- мізерні! Й лиш слова високі
На крилах думки линуть до небес
Все менше дотик трав сприймають кроки
Все більше вони линуть до чудес.
І серце так шалено без упину
Стукоче в грудях, тісно йому там.
Думки як хвиля - то вона прилине,
То знов тікає в серця мого храм.
***
© Copyright: Яна Новак, 2013
Свидетельство о публикации №113090707130
Свидетельство о публикации №113090707130
Рецензии