Життя. Пам'ять. Смітник. Саме так, моя пам'ять немов смітник. У ній і уламки щасливих моментів, і розтрощенні почуття, і гнилі фантазії про Happy End. Тут живуть люди, які колись жили в моєму серці. Та я їх вигнала звідти, адже вони його засмічували брехнею і ранили зрадою.
Тож тепер вони безпритульні - люди без певного місця проживання, лише мій смітник пам'яті готовий їх прийняти. Та на ньому є не лише гнилі і непотрібні речі, люди, почуття. Тут є скринька з антикваріатом - щасливими моментами і надіями на їх повернення і повторення. Але ключ знаходиться у розуму і він не хоче його віддати поки не піде біль від втрат, але хіба ж можна гостей виганяти? Ну і що що довго гостює? Хоч до ключа все ще далеко, я дістану його і положу скриньку в серце під подушку.
P.S. Надіюсь смітник не стане цвинтарем.
См тник
© Copyright: Мыца Виктория, 2013
Свидетельство о публикации №113090501790
Свидетельство о публикации №113090501790
Рецензии