31 сонет Пана Шекспiра

СОНЕТИ ПАНА ШЕКСПІРА
(в перекладі Олександра Виженка)

31

Ти серденьком зібрав усі серця
Всіх тих, кого забрала домовина.
Ти - храм Любові, і з твого лиця
Я п’ю душею сутність їх незмінну.

Немало сліз над прахом проливав -
Чинив обряд, підказаний любов’ю,
Оплакував я друзів і не знав:
Вони в тобі, вони завжди з тобою!

Кого любив - під наглядом твоїм,
Ти дарував їм затишний притулок.
Вклоняюся поклоном доземним
Тобі за все і шлю свій поцілунок.

Всім, що між нами, свято дорожу;
Служу тобі, а значить - їм служу.


СОНЕТИ ПАНА ШЕКСПІРА
(підрядковий переклад Артема Виженка)

31

Твоє серце змушені полюбити всі серця, 
Які я, будучи позбавленим їх, вважав мертвими;
І там править Купідон, і всі складові кохання,
І всі ті друзі, котрі, як я вважав, вже поховані.
Скільки ж священних та догідливих сліз
З моїх очей вилучило ніжне віддане кохання,
Немов та доля, що її надають мертвим,
А тепер виявляється, що все це заховане в тобі!
Ти - мов могила, де живе любов,
Увішана трофеями моїх попередніх закохань,
Що віддали тобі усі їхні частини мене;
Так що кохання, належне багатьом, тепер належить лиш тобі.
Я бачу в тобі образи тих, кого кохав,
І ти, втілюючи усіх їх, отримаєш найцінніше, що я маю.


№ 31
Thy bosom is endeared with all hearts,
Which I by lacking have supposed dead,
And there reigns Love and all Love's loving parts,
And all those friends which I thought buried.
How many a holy and obsequious tear
Hath dear religious love stol'n from mine eye,
As interest of the dead, which now appear
But things removed that hidden in thee lie!
Thou art the grave where buried love doth live,
Hung with the trophies of my lovers gone,
Who all their parts of me to thee did give;
That due of many, now is thine alone.
Their images I loved, I view in thee,
And thou (all they) hast all the all of me.