30 сонет Пана Шекспiра

СОНЕТИ ПАНА ШЕКСПІРА
(в перекладі Олександра Виженка)

30

Коли на розсуд мовчазних думок
Я викликаю спогад про минуле,
Із жалем бачу втрачений садок
Моїх надій, чим тішив серце чуле.

Змокріли очі (рідко так бува);
І плачу я за втраченим коханням,
За друзями, яких уже нема,
За всім, що не позначене вертанням.

Де б не бував, мене стрічали скрізь
Біда і горе… не злічити болю.
Платити за вже сплачене колись -
Така, мабуть, Небес сувора воля.

В тяжкі хвилини, лиш тебе згадаю -
Усі скорботи, мов туман, зникають.


СОНЕТИ ПАНА ШЕКСПІРА
(підрядковий переклад Артема Виженка)

30

Коли відбуваються судові засідання солодких мовчазних думок,
Я закликаю в якості свідка спогади про минуле,
Зітхаю, шкодуючи про відсутність тих багатьох речей, що їх я так шукав,
І до старих ран минулого додається  оплакування марнотратства мого дорогоцінного часу:
І тоді мої очі, що рідко плачуть, затоплюють сльози
За дорогоцінними друзями, котрих сховала нескінченна ніч смерті,
І знову плакатиму через рани кохання, що вже давно зажили,
І стогнатиму через втрату тих ресурсів, що мав;
Потім оплачу рахунок усіх тих лих,
Що їх було завдано мені, одне за одним,
За які я сплачую знов,
Неначе я раніше не платив.
Та якщо водночас з цим подумаю про тебе, милий друже,
То всі мої втрати миттєво компенсуються, а печалі минають.


№ 30
When to the sessions of sweet silent thought
I summon up remembrance of things past,
I sigh the lack of many a thing I sought,
And with old woes new wail my dear time's waste:
Then can I drown an eye (unused to flow)
For precious friends hid in death's dateless night,
And weep afresh love's long since cancelled woe,
And moan the expense of many a vanished sight;
Then can I grieve at grievances foregone,
And heavily from woe to woe tell o'er
The sad account of fore-bemoaned moan,
Which I new pay as if not paid before:
But if the while I think on thee (dear friend)
All losses are restored, and sorrows end.