28 сонет Пана Шекспiра

СОНЕТИ ПАНА ШЕКСПІРА
(в перекладі Олександра Виженка)

28

Моя утома - непоборна річ;
Немає сну - немає і спокою.
Дня тягарів не послабляє Ніч,
А Ніч, як День, гнітить мене журбою.

Хоч День і Ніч не друзі - вороги,
Взялися вдвох, щоб дух мій доконати:
День - клопотом, Ніч - збудженням жаги
Тебе над все перед очима мати.

В облозі я, в моїй уяві - ти,
Мучителям своїм складаю оди;
Дню зичу світло поночі нести,
А Ночі - щоб не знала сонцесходу.

Та День щодня цькує мене без міри,
А Ніч щоночі додає зневіри.



СОНЕТИ ПАНА ШЕКСПІРА
(підрядковий переклад Артема Виженка)

28

Як же повернутись мені щасливим з попередньої подорожі,
Коли я взагалі позбавлений блага відпочинку?
Коли навіть ніч не полегшує гноблення дня,
І вдень, і вночі відчуваю їхній гніт;
Хоч день і ніч щодо влади один одного є ворогами, в цьому
Вони, потискаючи руки, укладають перемир’я, щоб мучити мене,
День ; клопотом, а ніч ; скаргами на денний клопіт.
Яку ж далеку відстань треба подолати мені, щоб зустрітися з тобою!
І я кажу дню, щоб підлеститись до нього, що ти яскравий
І що ти виявляєш до нього люб’язність, роблячи йому послугу, коли хмари затулять рай;
Так само улещую я смагляву ніч,
Стверджуючи, що коли не блищать зірки, ти сяєш не менш яскраво ніж вони.
Але кожен день постійно продовжує мій смуток,
А ніч постійно робить силу горя ще більшою.


№ 28
How can I then return in happy plight
That am debarred the benefit of rest?
When day's oppression is not eased by night,
But day by night and night by day oppressed;
And each (though enemies to either's reign)
Do in consent shake hands to torture me,
The one by toil, the other to complain
How far I toil, still farther off from thee.
I tell the day, to please him thou art bright,
And dost him grace when clouds do blot the heaven;
So flatter I the swart-complexioned night,
When sparkling stars twire not thou gild'st the even:
But day doth daily draw my sorrows longer,
And night doth nightly make grief's length seem stronger.